Сенсорна інтеграція


Психоаналітик Олена Федорчук

Ранній розвиток: жахіття для батьків чи спосіб з'ясувати у кого довше?

У компанії молодих мам часто можна почути розмови про успіхи своїх дітей. Різні успіхи, починаючи від навички ходити на горщик до навички читання та правопису. Ще частіше мами хваляться перед іншими дорослими:

“Мій чотирирічний син приніс листівку із садочка, де він сам написав вітання”.
При цьому інші мами, почувши про такий успіх дитини їхньої подруги, блискавично починають перевіряти навички своїх чад. І не дай Бог їх точно така ж чотирирічна дитина не вмітиме писати. Чи важливо встигати за іншими? Чи завжди ми розуміємо посил наших знайомих і друзів?

Дітей потрібно частіше хвалити за їхні дії та досягнення. Так дітям зрозуміліше, так вони набувають упевненості в собі та своїх силах, яка потім усе подальше життя співслужить їм вірну службу. Але вимагати від дитини, наприклад, уміти писати в чотири роки це занадто.

Звичайно ж, видресувати можна практично все, що завгодно, і таке, на жаль, трапляється не рідко. Але ціною яких втрат ми цього досягаємо? Адже дитина, яка старанно вчиться писати в чотири роки, не грає зі своїми однолітками, не вчиться рольовим іграм і точно не вчиться безпечно відчувати себе в навколишньому світі. Адже чотирирічці так важливо розвивати рольову гру, мати безпечний простір для вираження власної агресії.

В добі лише 24 години і добру частину цього часу дитина повинна спати, інакше її психіка працюватиме на виснаження. Це невиспанні діти топають ногами і плачуть за будь-якого “хочу” або валяються по підлозі в істеричному припадку, що часто є незрозумілим для батьків.

Дитина має достатньо спати. Дошколярик має спати вдень також. Психіка потребує часу для переробки денних вражень. У дітей вражень більше, ніж у дорослих, а отже, і часу на сон їм потрібно більше, відповідно.

Які ж навички та досвід такі необхідні для дитини в ранньому віці (умовно взятий вік 3-6 років). У цьому віці у дитини ще не сформовано абстрактне мислення, тому академічне навчання краще залишити для відповідного віку, після 6 років. Крім іншого, дитина набагато простіше і швидше навчається після 6 років.

Це не означає, що дитина до 6 років не повинна бачити алфавіту і не повинна писати. Навпаки, показувати алфавіт в ігровій формі можна і потрібно так рано, як це дозволить вам малюк. Малювати ручками, фломастерами, кистями та всім, що потрапить під руку, також дуже важливо. До речі, тут необхідно якнайменше обмежувати дитину як у форматі листа, так і у форматі вибраного кольору або способу малювання. Так розвивається фантазія, а вона не терпить обмежень.

У віці 3-6 років дитина дуже чутлива до відчуттів, як у собі, так і відчуттям зовнішнього світу. Вона вчиться помічати, відстежувати та озвучувати свої почуття, а також причини їх виникнення. У цьому віці дитина накопичує знання про навколишній світ, тому цей вік ще називають віком “чомучок”. Також дитина активно опановує фізичні навички.

Дуже важлива сенсорна інтеграція, тобто вміння приймати і аналізувати сигнали з навколишнього або внутрішнього середовища. Такі сигнали надходять від різних сенсорних систем: соматосенсорної (все, що пов'язане з тілесними відчуттями та просторовим становищем частин тіла по відношенню один до одного; тактильна інформація; відчуття від внутрішніх органів - коли дитина вже здатна пояснити де, що і як болить; інформація про дії сили тяжкості та рівноваги тіла), зорової, нюхової, слухової, смакової.

Сенсорна інтеграція є упорядкуванням відчуттів, які потім будуть як-небудь використані. Відчуття дають нам інформацію про фізичний стан нашого тіла і навколишнього середовища. Вони течуть у мозок подібно струмкам, що впадають в озеро. Кожну мілісекунду в наш мозок надходять незліченні шматочки сенсорної інформації - і не тільки від очей і вух, але від усього тіла. Ми маємо також особливе почуття, яке фіксує дію сили тяжіння і переміщення нашого тіла по відношенню до землі. A. Jean Ayres, Jeff Robbins “Sensory Integration and the Child: Understanding Hidden Sensory Challenges”.

Сенсорна інтеграція відбувається поза зоною свідомості, всі процеси несвідомі. Тобто, якщо дитину запитати, то вона не скаже, яку інформацію вона зараз обробляє і як це виходить. Але якщо запитати де болить, то вона може не тільки пояснити як, а й припустити, що болить. Також дитина вже здатна розрізняти настрій близьких людей, як і свій найчастіше.

Тепер стає дуже зрозумілим, що дитина може втратити, якщо в ранньому віці буде змушена витрачати весь час на набуття несвоєчасних навичок та умінь.

Також дуже важливо, щоб у дитини сформувався образ власного тіла. Як тільки він здатний побачити себе в дзеркалі, він отримує якийсь образ, який згодом інтроеціює і використовує для уявлення себе. У такий спосіб дитина вже відокремлює себе від інших об'єктів, у неї формується особистість.

Дуже важливо слухати та чути дітей. Це означає любити їх і поважати, як окрему особистість, шанобливо ставитися до них. Дитині треба допомогти бути самою собою, їй не потрібно нічого нав'язувати. Адже ми всі хочемо, щоб наші діти виросли здоровими, незалежними, творчими та успішними. Так і буде, якщо ми не заважатимемо їм розвиватися.

Читайте також : Коли і навіщо дитину водити в дитячий садок?

Про автора

Фото Олени Федорчук

Я вивчаю психоаналіз із 2009 року.
З 2013 року веду свою приватну практику.
До цього, з початку 2000-х навчалася у сфері психо-, соціо-лінгвістики, педагогіки.

Знання, отримані під час першої магістратури, дали можливість більш свідомо підійти до вивчення психотерапевтичних методик. Більше про мене

Приймайте рішення

Не витрачайте час. Поставте мені питання. Запишіться на прийом. Перша зустріч вас ні до чого не зобов'язує.


+380 93 818 0881
@helen_shrink

вулиця Ігорівська, 2/6
бульвар Тараса Шевченко 46В
м. Київ