Хорст Кехеле у Києві (2017).
Вже не вперше Хорст Кехеле приїжджає до Києва на початку травня. Це великий успіх послухати таку людину. Він приїжджає завжди не один, а з колегами та студентами. Цього разу була присутня навіть його дружина. Вона була вперше у Києві та сказала, що їй дуже сподобалося місто.
Мені здається, існування такої підтримки багато говорить про доктора Кехеля як про людину. Незважаючи на свої роки, він винятково життєрадісний та привабливий чоловік. Багато говорив про свої наукові команди, які проводять дослідження в університетах, важливі дослідження.
Хорст Кехеле (нім. Horst Kächele; нар. 18 лютого 1944, Куфштайн) - відомий вчений в галузі досліджень психоаналітичного процесу, професор, доктор медицини, декан відділення психотерапії Ульмського університету (з 1990), директор Штутгартського центру психотерапевтичних досліджень, запрошений професор психоаналізу Лондонського університету, член комітету з психоаналітичних досліджень Міжнародної психоаналітичної асоціації. Див. Вікіпедія: Хорст Ке́хеле.
Доктор Кехеле говорив із гордістю. Дружина слухала всі лекції, а це три дні, теми непрості і не веселі. Хоча, маю відзначити, аудиторія багато сміялася, оскільки почуття гумору у доктора Кехеле виняткове. Також він згадував своїх дочок і сказав нам по секрету, що він хороший батько, з гордістю згадував своїх дочок. Це так чудово побачити, який він життєрадісний. Адже коли читаєш його тритомник, написаний у парі з Хельмутом Томе, уявляєш великий розум, а не живого і життєрадісного чоловіка.
На семінарах було багато сказано про психосоматику, її причини та наслідки. Про те, як не пропустити важливі речі та як працювати з психосоматичними проявами.
Немає жодної причини психосоматичних хвороб. Це завжди сукупність та збіг життєвих обставин. Також немає одного рішення.
Психосоматика має розглядатися як сукупність біології, соціології, психології під загальною призмою культури. Генетична схильність має бути підтверджена життєвою історією, щоб хвороба мала свою маніфестацію.
Будь-яка психосоматична хвороба завжди розглядається у контексті індивіда. Але, що цікаво, тема розлуки завжди існує у всіх психосоматичних захворюваннях. А в онкології, наприклад, 50% ймовірності захворювання на рак – це чиста випадковість. Така інформація вражає. При цьому, наприклад, при хронічному стресі збільшується вразливість до всіх хвороб. Вже існує дослідження, в якому довели виникнення раку кишечника піддаючи мишей хронічному стресу.
A mouse study reveals how chronic stress remodels lymphatic vasculature to facilitate the spread of tumor cells. How Stress Affects Cancer’s Spread. By Catherine Offord | March 1, 2016. The Scientist
Доктор Кехеле закликав нас, присутніх в аудиторії фахівців, вирушати в жіночі консультації і працювати з депресивними матерями. Адже вони мають прямий і, найчастіше, непоправний вплив на своїх дітей у найтендітнішому їх віці, що зрештою грає вирішальну роль у формуванні здорового суспільства. Він багато разів закликав присутніх виходити зі своїх кабінетів, проводити дослідження. Назвав чимало можливостей для психотерапевтів застосовувати свої знання поза своїми кабінетами, тим самим допомагаючи більшій кількості людей. І це було, мабуть, найцінніше, бо наш менталітет не завжди дає нам змогу бачити ці можливості.
Багато було сказано про розлади у харчуванні, це актуальна на сьогодні тема вже у всьому світі. Також було виділено окремий час на психоонкологію, психокардіологію, психодерматологію, згадано про психоофтальмологію.
Окрема лекція була присвячена темі болю та больовому синдрому, що досить важливо було проговорити зараз, коли ми маємо велику кількість людей, які побували в зоні бойових дій. Цим людям часто потрібна адекватна допомога з боку людей, професії яких допомагають. Йшлося про те, як важливо вгамовувати біль і допомагати пацієнтові уникати терпіти біль, оскільки це величезний ризик для подальшого життя пацієнта. Це впливає на розвиток всіх його подальших хвороб.
Для лікаря в даному випадку найважливіше розірвати зв'язок біль - обмеження активності. Пацієнту важливо знову знайти почуття контролю та можливість впливати на свій біль. А його терапевту важливіше зрозуміти яку функцію виконує симптом (в даному випадку це біль). Психотерапевт не займається пошуком значення симптому, як було прийнято раніше.
Також лікар Кехеле підкреслив той факт, що до психотерапевта пацієнт приходить вже в останню чергу, коли нічого так і не допомогло. Психотерапія це остання інстанція. Гострої психосоматики немає.
Цікаво, що якщо розділити пиріг 100% успішної психотерапії, то 10% буде відведено варіабельності підходів, 20% – компетенція терапевтів, 30% – відмінність компетенцій пацієнтів сприймати терапію та (!) 40% – незрозуміла інваріантність. І це доведений факт! Хорст Кехеле взагалі не давав недоведеної інформації. Жодних припущень.
Шляхи роботи з психосоматичними пацієнтами:
- з'ясувати чого хоче пацієнт
- зрозуміти як цього досягти
- обов'язково виключити існування менш інвазивного методу.
У психотерапії має бути менше звичайного і більше психоаналітичного.
Читайте також : Ранній розвиток: жахіття для батьків.
Про автора
Я вивчаю психоаналіз із 2009 року.
З 2013 року веду свою приватну практику.
До цього, з початку 2000-х навчалася у сфері психо-, соціо-лінгвістики, педагогіки.
Знання, отримані під час першої магістратури, дали можливість більш свідомо підійти до вивчення психотерапевтичних методик.
На головну.
Приймайте рішення
Не витрачайте час. Поставте мені питання. Запишіться на прийом. Перша зустріч вас ні до чого не зобов'язує.