Ланки в безперервному ланцюзі від незначних нав'язливих ідей і дій до обсесивно-компульсивних особистісних розладів.
Незначні нав'язливі ідеї та дії знайомі практично кожному (Muris, Murckelbanch & Clavan, 1997). Ми можемо виявити, що поглинені думками про майбутню зустріч, виступ, іспит, канікули; що турбуємося, чи не забули ми вимкнути плиту або зачинити двері; або що нас кілька днів переслідує якась пісня, мелодія чи вірш. Незначні нав'язливі ідеї та дії можуть бути корисними у житті. Відволікаючі мелодії або невеликі ритуали часто заспокоюють нас у період стресу. Багатьох людей заспокоює дотримання релігійних ритуалів: дотик до мощей, пити освячену воду чи перебирання чоток.
Джек Ніколсон у ролі письменника, який страждає на обсесивно-компульсивний розлад. Завоював "Оскар" за найкращу чоловічу роль у фільмі "Краще не буває."
Чи є чітка межа між нормою та відхиленням.
Що таке норма? Культурно-очікуваний та прийнятий діапазон думок та дій - ось одне з багатьох визначень "норми". Перетинаючи хиткі кордон "норми" потрапляємо в велику область відхилень - від неврозу нав'язливих станів до обсесивно-компульсивних особистісних розладів.
За Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10), номенклатура неврозу нав'язливих станів – F-42, а обсесивно-компульсивних особистісних розладів – F-60.5.
Відповідно до DSM-IV, діагноз обсесивно-компульсивний розлад може бути поставлений у тому випадку, коли нав'язливі ідеї або нав'язливі дії відчуваються як надмірні, нераціональні, настирливі та недоречні; коли їх важко відкинути; коли вони приносять страждання, займають багато часу або коли вони заважають повсякденній діяльності (діагностичний перелік DSM-IV – прийнята в США номенклатура психічних розладів).
- Нав'язливі ідеї (обсесії) - стійкі думки, ідеї, імпульси або образи, які є повторюваними і настирливими і викликають тривогу.
- Нав'язливі дії (компульсії) - повторювані та стійкі поведінкові або розумові акти, які люди змушені робити, щоб запобігти або знизити тривогу.
Як формується невроз нав'язливих станів.
Невроз нав'язливих станів в уявленні художника Shaw Coss.
Психодинамічна теорія формування обсесивно-компульсивного розладу.
Зигмунд Фрейд (1856-1939) вважав, що особистість формують три основні сили: інстинктивні потреби, раціональне мислення та моральні стандарти. Всі ці сили, вважав він, діють на несвідомому рівні, недоступні безпосередньому сприйняттю та взаємодіють одна з одною. Фрейд назвав ці сили Ід (воно), Его (я) та Супер-Его (над-я).
Ід - психологічна сила, що обумовлює інстинктивні потреби, потяги та імпульси; діє відповідно до принципу задоволення. Принцип задоволення - прагнення отримання насолоди, яке характеризує функціонування Ід. Ід підтримується лібідо, чи сексуальною енергією людини.
Его — згідно з Фрейдом, психологічна сила, яка використовує розум і діє відповідно до принципу реальності. Принцип реальності — усвідомлення того, що ми не можемо завжди виражати чи задовольняти імпульси нашого Ід. Его виробляє базові прийоми, звані захисними механізмами, про те, щоб контролювати неприпустимі імпульси Ід і уникнути тривоги, що вони породжують, чи зменшити її.
Відповідно до психодинамічної теорії, невроз нав'язливих станів (обсесивно-компульсивний розлад) виникає з боротьби між імпульсами Ід, які виявляються у вигляді нав'язливих ідей, та захисними механізмами Его, які набувають форми протилежних думок чи нав'язливих дій.
Біхевіористська теорія формування обсесивно-компульсивного розладу. Біхевіористи припускають, що люди набувають нав'язливих дій випадково. Так виходить, що в ситуації тривоги вони починають мити руки, говорити чи одягатися певним чином. Коли загроза проходить, хворі пов'язують поліпшення ситуації із цією особливою дією. Після кількох випадкових збігів люди починають вірити, що ця дія приносить їм удачу або дійсно змінює ситуацію, так що вони знову і знову у подібних ситуаціях здійснюють цю дію. Цей акт стає ключовим методом уникнення чи зниження тривоги (Steketee et al., 1996).
Когнітивна теорія формування обсесивно-компульсивного розладу. Когнітивна теорія формування обсесивно-компульсивного розладу починається із вказівки на те, що в кожної людини є повторювані, небажані, настирливі думки. У кожного можуть бути думки про заподіяння шкоди іншим, про участь у неприйнятних сексуальних актах, про зараження вірусами, але більшість людей легко відкидають їх або ігнорують (Salkovskis et al., 1997, 1996; Salkovskis, 1989, 1985). Тим не менш, ті, у кого сформувався обсесивно-компульсивний розлад, зазвичай звинувачують себе за такі думки і припускають, що станеться щось жахливе.
Біологічна теорія формування обсесивно-компульсивного розладу. Багатообіцяючими виглядають дві лінії наукового пояснення біологічних причин обсесивно-компульсивного розладу. Одна з них вказує на аномально низьку активність медіатора серотоніну, інша - на аномальне функціонування деяких ключових зон головного мозку у людей, які страждають на цей розлад (Gross-Isseroff et al., 1996; Swoboda & Jenike, 1995).
По матеріалам: Комер Р. Патопсихология поведения. Нарушения и патологии психики.— СПб.: ПРАЙМЕВРОЗНАК, 2002.— 608 с. (Серия «Психологическая энциклопедия») ISBN 5-93878-066-7 ISBN (англ.) 0-7167-3723-Х
Читайте також : Панічний розлад: вразливі всі.
Про автора
Я вивчаю психоаналіз із 2009 року.
З 2013 року веду свою приватну практику.
До цього, з початку 2000-х навчалася у сфері психо-, соціо-лінгвістики, педагогіки.
Знання, отримані під час першої магістратури, дали можливість більш свідомо підійти до вивчення психотерапевтичних методик.
На головну.
Приймайте рішення
Не витрачайте час. Поставте мені питання. Запишіться на прийом. Перша зустріч вас ні до чого не зобов'язує.